Стаття
надрукована в науково-методичному журналі «Географія» №6 (58) березень 2006 рік
ЗАСТОСУВАННЯ
СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНИХ СХЕМ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ
Освіта XXI століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти та саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію,використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.Нова ситуація в суспільстві диктує новісоціальні завдання, зокрема культурно-освітні. Мабуть тому, не випадково, головна мета та головне завдання вчителя географії — дати учням міцні знання відповідно до вимог програми з предмета та Державного стандарту. Виконуючи це завдання, кожен учитель реалізує різні освітньо-виховні можливості предмета, спираючись на свій досвід і особливості свого стилю роботи. Закон України “Про загальну середню освіту” передбачає забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання.
Це ставить принципово нові вимоги до вчителя, оскільки лише його творча особистість здатна до оновлення сучасної української школи європейського зразка.В сучасній школі вчитель не тільки повинен досконало знати свій предмет але і працювати над собою, щоб стати творчою особистістю. Без творчого вчителя не буде творчого учня.
Що ж таке творчість? Відповідно до енциклопедичного словника творчість— діяльність людини, внаслідок якої створюються нові матеріальні і духовні цінності суспільного значення. Творчість зумовлюється потребами суспільства, що й визначають ті завдання, над розв’язанням яких працюють новатори. Творчість. вимагає напруження всіх психічних і фізичних сил особистості. Вона розпочинається з виникнення в людини-творця ідеї, задуму створити щось нове. Складний задум вимагає підготовчої роботи, яка полягає в обмірковуванні, обґрунтуванні, розкритті деталей, з’ясуванні умов і можливостей його здійснення, збиранні потрібних матеріалів.
Після цього починається реалізація задуму, яка може тривати значний час і відбуватися по-різному залежно від складності творчого завдання, суспільних умов праці і готовності особистості до її успішного виконання. Вчителю легше розв’язувати творчі завдання, коли він знає, що вже зроблено його попередниками в даній галузі, має досвід розв’язання якщо не аналогічних, то подібних завдань. Необхідними умовами успіху є любов до праці, потреба працювати, нахили і здібності до педагогічної діяльності, володіння потрібними знаннями . Всі ці якості особистості не тільки виявляються, а й розвиваються в процесі творчої діяльності педагога.Без використання творчих завдань, не відбудеться становлення творчої особистості. Творчі завдання за своїм змістом і методами відповідають ситуаціям, які можуть виникнути в житті кожної людини. Важливою дидактичною метою творчих завдань є засвоєння учнями узагальнених умінь успішно орієнтуватися в житті, чітко, правильно і швидко розв’язувати життєві проблеми на основі творчого застосування набутих знань і навичок.
Творчі завдання передбачають підготовку школярів до засвоєння узагальнених умінь і застосування їх у різних галузях
практичної діяльності. При розв’язуванні творчих завдань учні мають підібрати все, що потрібно для виконання завдання, перевірити придатність його, відповідність завданню, визначити методи ,прийоми роботи, послідовність їх застосування.Географія , як базовий шкільний предмет, перебуває на межі гуманітарних та природничих дисциплін і є комплексною наукою, яка сприяє формуванню наукового світогляду, інтелектуальному розвитку учнів. Сучасний етап розвитку освіти передбачає інтенсивне впровадження в навчальний процес інтерактивних форм навчання й оригінальних методик, що потребує від вчителя-географа переходу від запам’ятовування учнями певної суми знань , та їх відтворення до перетворення знань на інструмент творчого сприйняття світу та застосування знань набутих під час навчання в школі на практиці.
Учнів в школі потрібно вчити думати, а не відтворювати ту інформацію, яку вони одержують на уроці. Без процесу мислення неможливий розвиток творчої особистості як вчителя, так і учня. Мислення — це активна взаємодія дитини з отриманими даними, яку можна розвинути в процесі навчання, хоч інформація і передається від вчителя до дитини, але формується мислення на базі власного життєвого ,досвіду. Творчі-завдання за своїм змістом і методами відповідають ситуаціям, які можуть виникнути в житті кожної людини. Важливою дидактичною метою творчих завдань є засвоєння учнями узагальнених умінь успішно орієнтуватися в житті, праці, чітко, правильно і швидко розв’язувати життєві проблеми на основі творчого застосування набутих знань і навичок.
Якщо тренувальні вправи мають своїм завданням закріпити в учнів певний обсяг корисних кожній людині навичок, то творчі завдання передбачають підготовку школярів до засвоєння узагальнених умінь і застосування їх у різних галузях практичної діяльності. Для тренувальних вправ добирають готові завдання — слова, речення, приклади і задачі з усіма даними; для творчих завдань готового матеріалу не дають. Учні мають підібрати все, що потрібно для виконання завдання, перевірити придатність його, відповідність. завданню, визначити методи прийоми роботи, послідовність їх застосування тощо. Щоб добитися досить високого рівня мислення, необхідно послідовно вчити дітей мислити на різних рівнях — від низького (формування понять) до більш високого (узагальнення, висновки, їх використання). Учитель мусить стимулювати мислення дітей. Останнімчасом дедалі нагальнішою стає проблема розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання. Ускладнена шкільна програма з географії , брак часу на засвоєння матеріалу , особливо в 10 класі, де на вивчення економічної та соціальної географії світу передбачено 1 годину на тиждень, вимагають не стільки стандартної, механічної роботи учнів на уроці, скільки їхнього вміння творчо підходити до завдань, які ставляться вчителем під час вивчення конкретної теми.
Навчальний процес із використанням активних методів навчання дозволяє формувати в учнів знання, уміння та навички шляхом залучення їх до активної навчально-пізнавальної діяльності, а також сприяє розвитку особистості, формуванню позитивних ділових якостей .На думку багатьох вчителів-географів, у процесі осмислення програмового матеріалу допомагають структурно-логічні схеми ,які разом з поєднанням слова вчителя виключають одноманітність у процесі пізнання , що сприяє формуванню та активізації творчих задатків у дітей. При створенні структурно-логічних схем на уроці ведеться копітка робота з аналізу інформації, обміну нею, висновки зіставляються з текстом, картами, статистичним матеріалом, атласом. Структурно-логічні схеми — це своєрідні плани-конспекти складені самими учнями (за О. Скуратовичем), за допомогою яких учень «вмикає» різні аналізатори пам’яті, логіки, пошук, творчість. Вони не потребують спеціальних умовних значків. Інформація записується словами, доповнення і малюнки є загальноприйнятими або ж легкозрозумілими. Під час користування структурно-логічними схемами формуються й розвиваються вміння учнів аналізувати, порівнювати, удосконалюються навички роботи з картами, таблицями, діаграмами, додатковою літературою.Дітиь вчаться встановлювати причинно-наслідкові зв’язки при вивченні нового інформаційного матеріалу, робити узагальнюючі висновки.Дані останніх наукових досліджень свідчать про те, що використання наочності у вигляді схем у вивченні географії сприяє одержанню нових знань, є засобом узагальнення та міцного засвоєння навчальної інформації, формування умінь і навичок структурування та систематизації навчального матеріалу.
Методика роботи з СЛС чітко показує супідрядність навчального матеріалу, який учні мають усвідомити. Особливістю СЛС є їхня структурованість, тобто вони складені з окремих мікроблоків, кожен із яких містить цілком закінчену думку. Але всі мікроблоки логічно поєднані між собою, тому сприйняття може бути повним лише при посиланні на інші мікроблоки СЛС.Досить ефективною і зручною є використання СЛС при вивченні в 10 класі промисловості світу. Даючи загальну характеристику промисловості світу, учитель ознайомлює учнів з цим питанням оригінальним способом. Після схематичного зображення теми на дошці демонструється плакат із зображенням повної СЛС і будуємо пояснення у вигляді бесіди.(схема № 1). Учні по-новому оцінюють роль природних ресурсів, простежують на схемі розвиток промисловості за рахунок корисних копалин.
Застосування даної методики дає можливість у доступній формі викласти навчальний матеріал, стимулює творче мислення учнів, пошук причинно-наслідкових зв’язків між передумовами розвитку економіки та результатами господарювання. Кількаразове осмислювання СЛС на уроці дає змогу учням глибоко усвідомити й засвоїти значну кількість нового матеріалу.Завдання вчителя — науково обґрунтуватипротягом наступних етапів вивчення галузей світового господарства основні форми організації виробництва — спеціалізацію, кооперування та комбінування, виникнення транснаціональних корпорацій а також навчити учнів оперувати основними показниками економічного потенціалу окремих країн та регіонів.Від простого до складного, від конкретного до загального, від висловленого учнівського припущення до наукового обґрунтування вчителем проблем і перспектив росту світової економіки.
Спираючись на СЛС є можливість і час на уроці організувати роботу в групах по 4—5 осіб, а це — запорука високої активності учнів. Потрібно намагатися підібрати склад групи так, щоб він був максимально різним: у групі мають бути хлопчики і дівчатка, які добре, посередньо і погано вчаться. Практика показує, що для слабо встигаючих дітей особливо сприятливим і стимулюючим є вплив атмосфери доброзичливої підтримки з боку ровесників, а також можливість опрацьовувати матеріал у власному темпі. Разом із підвищенням успішності з’являються позитивні зрушення в самооцінці дітей. Також поліпшуються міжособистісні стосунки серед дітей. Методика використання СЛС дає можливість легко й об’єктивно виявити рівень знань учнів. Учні завдяки СЛС мають можливість на відповідному рівні повторити вже вивчене і мають відповідний досвід самостійно створювати, розширювати, доповнювати схеми.
Запропонований варіант схеми має багато переваг. По-перше, це доступність побудови. По-друге, вона веде учня від простого до складного. На цій схемі досить доступно пояснюється зв’язок між основними галузями промисловості, залежність галузей від природних ресурсів. І по-третє, вона є цілісною, мобільною, і легко може добудовуватися під час вивчення послідуючих тем з вивчення світового господарства світу. Використання на уроках географії СЛС усний виклад нового матеріалу перетворюється в проблемний виклад, пробні й тренувальні вправи поєднуються з творчими завданнями, практичні роботи спрямовуються на розв’язання поставленої вчителем проблеми .При перевірці знань учнів ,даючи їм запитання на встановлення причинно-наслідкових зв’язків або завдання на творче перенесення знань у змінені умови, більшість учнів справляються з поставленими завдання.
При аналізі успішності учнів в тих класах в, яких вивчення географії велося при використанні СЛС виявилося :що в дітей успішність та якість знань на 10%-15% вища ніж в тих класах , в яких не застосовувалися СЛС. Школярі самостійно навчилися здобувати знання, їм стало легше запам’ятовувати матеріал з географії, підвищився інтерес до уроків географії.
Література.
1.Онищук.В.А.Функції і структура методів навчання.Київ.1979.
2.Укладачі Морева.Т.Г., Товстуха.К.М. Формуємо творчу особистість.Херсон.2000.
3.Укладачі Морева.Т.Г., Товстуха.К.М. Формуємо інноваційний простір школи. 2000. Херсон.
4. Укладачі Морева.Т.Г., Товстуха.К.М.Рефлексія як основа формування особистості.
5.Є.Матіяш.Розвиток творчого географічного мислення на основі базових моделей:дослідницької, комунікативно-діалогічної, ігрової та моделюючої з елементами інтерактивного навчання. Газета Краєзнавство.Географія.Туризм. № 19. (312).травень.2003.
6.В.Миронова.Електроенергетика.Уроки 1-2 Газета Краєзнавство.Географія.Туризм. № 39. (332) жовтень.2003.
7.О.Шевчук.Світовегосподарство. Цикл уроків для 10 класу. Газета. Краєзнавство.Географія.Туризм.№ 38. (331) жовтень.2003.
8.Н.Косик.Л.Косик.Використання інтерактивних методів у процесі навчання учнів географії. Газета Краєзнавство. Географія. Туризм. № 13 (306)квітень.2003.
9.Т.Лантух.Творити особистість. Газета Краєзнавство. Географія. Туризм. № 38 (379) жовтень 2004.
10.Баринова.И., Герасимова.Т. Развитие познавательной самостоятельной деятельности учащихся при изучении физической географи.Москва.1983.
11.Т.Матюшкіна.Методика використання логічних схем-конспектів (ЛСК) на уроках ЗЛ. Газета .Зарубіжна література.№.21-24.(325-328).червень.2003.
Схема № 1.
Що потрібно для розвитку ПЕК і металургії?
| Принципи розміщення металургійних підприємств1-? 2-? 3-? 4-? |
| МеталургіяСировина? Сировина?Паливо ? Паливо? |
| Найбільші енергоспоживачі1-? 2-? 3-? 4-? |
| ПромисловістьОсновні галузі:1?2?3? |
| ПЕК-склад галузі1-? 2- ? 3-? 4-? |
| Машинобудівний комплекс1?2?3?4?
5? |
| Ареали машинобудування1?2?3?4? |
| Світові лідери металургії? ? |
Стаття надрукована в матеріалах всеукраїнської науково-практичної
конференції «Становлення якісного освітнього середовища як об’єкт педагогічного
дослідження» ( 9–10 листопада 2006 рік місто Херсон випуск 9)
ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА ВЧИТЕЛЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. На сучасному етапі в умовах оновлення суспільства, бурхливих змін та створення Європейського простору освіти в рамках Болонського процесу одним із головних завдань є перепідготовка фахівців у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів.
Сьогоднішні умови диктують вчителю постійне удосконалення своєї освіти , підвищення свого професійного рівня відповідно до потреб суспільства. Післядипломна освіта повинна виконувати в реформуванні освіти основну задачу : стимулювати самоосвіту і саморозвиток , створювати умови для задоволення освітніх і професійних потреб, постійного удосконалення освіти, підвищення професійного рівня педагога. Здійснення повноцінних результативних змін
у діяльності загальної середньої освіти без високого професійного рівня і стабільно творчо працюючих педагогічних працівників неможливе без інтелектуального розвитку самого вчителя. Тому питання підвищення кваліфікації,вдосконалення майстерності, впровадження у практику сучасних досягнень світової та вітчизняної психолого-педагогічної науки та передового педагогічного досвіду залишається сьогодні пріоритетним.
Після здобуття вищої освіти колишні студенти з полегшенням зітхають, коли розпочинають свою трудову біографію на нелегкій вчительській ниві. Але навіть невелика перерва в освіті призводить до відставання , відкидає їх «назад». Бо диплом про вищу освіту — це тільки початок безперервної освіти, яку педагогічний працівник буде здобувати на протязі всього свого життя.Післядипломна освіта забезпечує підвищення педагогічної майстерності, а в результаті — безперервний саморозвиток особистості самого педагога і в той же час його незрівняний вплив на розвиток розумових здібностей учня. Система підвищення професіоналізму педагогічних працівників — це комплекс взаємопов’язаних компонентів, основою якого є безперервна післядипломна освіта, яка включає в себе самоосвіту та курси підвищення кваліфікації які приводять до професійної виучки працівника, наявність у нього знань, уміння, навичок, потрібних для виконання педагогічнихцілей та завдань.
На мою думку , щоб досягнути висот в педагогіці вчитель повинен поставити перед собою слідуючи завдання в своїй післядипломній освіті:
1.Формування методологічної та теоретичної компетентності своєї діяльності;
2.Підвищення професійного рівня .
3. Формуваннянавичок використання інформаційно-комунікаційних технологій;
4.Формулювання пріоритетних педагогічних завдань;
5.Знаходження оптимальних способів розв’язання педагогічних проблем;
6.Логічно обробляти знання які здобуваються в процесі самовдосконалення ,встановлювати зв’язки між ними;
7. Здійснювати інформаційний пошук;
8.Аналізувати причини успіхів і невдач,помилок і утруднень в ході реалізації поставлених перед собою цілей і завдань,
находячи при цьому оптимальні шляхи їх вирішення.
Педагогічна робота пов’язана з моментами, якіпотребують присутності творчого задуму, миттєвої реакції на вирішення перешкод ,які постають при виконанні педагогічних завдань.Щоб професійно вирішувати педагогічні завдання фахівець повинен володіти як системою знань, так і системою професійних умінь які можна набути лише самовдосконалюючись, що є найважливішим компонентом кваліфікаційної характеристики педагога.Післядипломна освіта педагога передбачає
сформованість як компонентів діяльності, так і вмінь, необхідних для її здійснення, що веде педагога по шляху до професійної майстерності.Досягнути професійної майстерності можливо тільки при постійній освіті , яка включає в себе самоосвіту та післядипломне навчання на курсах підвищення кваліфікації.
Самоосвіта спрямовує діяльність учителя на розширення й поглиблення знань і; вмінь, підвищення рівня предметної підготовки.Джерелом самоосвіти є потреби будь–якої особистості в самовдосконаленні, а тим паче вчителя.Організація
самоосвіти вчителя залежить від рівня його підготовки, визначення проблем, вибору форм і способів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності через наступні етапи:
1.Роботу над педагогічною проблемою;
2.Вивчення літератури по своїйспеціальності;
3.Участь у різноманітних формах методичної роботи;
4.Вивчення передового педагогічного досвіду світових та вітчизняних колег;
4.Теоретичну роботу і практичну апробацію особистих методик.
Прагнення до самоосвіти залежить від стилю управління педагогічним колективом, який повинен передбачати підхід до кожного вчителя, всіляку підтримку його творчості, прагнення до самореалізації. Тому самоосвіті повинна сприяти методична робота яка :
1) створює вчителеві умови для інтелектуального, соціального і духовного розвитку, самореалізації особистості;
2) забезпечує максимальну мобілізацію психічних ресурсів особистості з метою забезпечення вдосконалення.
3) спрямовує самоосвітню діяльність педпрацівників, активізує їх творчий потенціал.
4)формує методологічні та теоретичні компетентності.
Аспекти самоосвіти педагога:
1) підвищення рівня професійної майстерності шляхом вивчення інформаційних джерел з основ психології, педагогіки, науки і
методики її викладання, закріплення цих знань через досвід і результати практичної роботи вчителя;
2) самовиховання і саморозвиток особистісних якостей педагога.
Атестаційний період — це надзвичайно важливий етап діяльності кожного педагога на шляху до самовдосконалення і являється головним періодом в післядипломній освіті. Під час атестації вивчаються професійні якості вчителя, сильні та слабкі сторони його роботи, рівень культури створюються оптимальні умови для подальшого професійного росту . Післядипломне навчання на курсах підвищення кваліфікації повинно :
1) усунути прогалини у базовому навчанні;
2) забезпечити прагнення слухачів до засвоєння знань ;
3) забезпечити працівників освіти нормативною, методичною, професійною інформацією ;
4) надання консультативної допомоги педагогічним працівникам із конкретних професійних питань ;
5) організувати і координувати розвиток творчого потенціалу вчителя.
Курси підвищення кваліфікації забезпечують кожному слухачеві нові знання зі спеціальності, педагогіки, психології, методики викладання предмета, допомагають зорієнтуватися в нових наукових дослідженнях, інноваційних технологіях і дають
можливість їх використовувати на практиці в своїй школі. Під час проходження курсів потрібно зацікавити слухачів до навчання, довести актуальність навчального матеріалу, активізувати самостійну роботу слухачів, дати поштовх до науково – методичної роботи. Основною характеристикою діяльності курсів підвищення кваліфікації потрібно вважати якість післядипломної освіти – співвідношення поставленої мети якої бажає досягнути вчитель в своїй діяльності і реального результату , який він отримує в період своєї роботи .
Практична значущість післядипломної освіти полягає в орієнтуванні педагога на самостійне добування знань, розвиток
творчості і набуття навичок самостійної навчальної праці шляхом розумного співвідношення загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння та інше) і специфічних умінь викладання шкільних предметів при одночасному розвитку навичок самоконтролю і взаємоконтролю, у практичному застосуванні отриманих знань і вмінь.
Література:
Кир’янова І. В. Організація методичної роботи в школі. Управління школою № 11. 2004.рік. « Основа»
Коваленко Т. В. Модель методичної роботи. Управління школою № 11. 2004.рік. « Основа»
Маслікова І.Модель педагогічного керівництва самоосвітньою діяльністю педагогів і у системі
методичного менеджменту. Управління школою № 11. 2004.рік. « Основа»
Назар.В.М.Методична робота з педагогічними працівниками у міжкурсовий період . . Управління школою № 34. 2003.рік. « Основа»
Ні.С.М. Проектування інтегративної діяльності методиста і педагога у методичній роботі.
Пермінова Л.А.,Лозович О.Д. Реалізація принципу природовідповідності в екологічному вихованні дітей. Таврійський вісник освіти. № 2. 2006 рік.
Потух.О.І.. Учнівське самоврядування як засіб підвищення громадянської активності школярів. Таврійський вісник
освіти. № 2. 2006 рік.
Слободенюк.Л.І. перспективи підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Таврійський вісник освіти. № 1. 2006 рік.
Тверезовська Н.Т. Деякі питання перепідготовки фахівців у системіпіслядипломної освіти. Таврійський вісник освіти. № 2. 2006 рік.
Формування у дітей і молоді патріотизму на уроках географії з використанням краєзнавчого матеріалу
Мало любити свій край,
його треба ще й знати.
Максим Рильський
Патріотизм – одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особистості. У школярів повинно вироблятися почуття гордості за свою Батьківщину і свій народ, повагу до його великих звершень і гідних сторінок минулого.
Справжніх патріотів України здатний виховувати тільки високоосвічений, інтелігентний педагог-патріот, який разом з дітьми щиро любить свою Батьківщину радіє успіхам вітчизняних спортсменів, артистів, учених, переживає їх невдачі. Такий педагог зуміє допомогти дітям усвідомити, що патріотизм є благородною пристрастю людини, він не має нічого спільного з національним егоїзмом. Вихованню у дітей і молоді патріотизму надавали першочергового значення корифеї вітчизняної педагогіки Г.Ващенко, О.Духнович, І.Огієнко, С.Русова,Я.Ряппо, Г.Сковорода, В. Сухомлинський, К.Ушинський . Проблему формування в учнів патріотичних почуттів, національної самосвідомості розглядали в контексті загального процесу виховання молодого покоління українські дослідники Т.Бондаренко, В.Борисов, О.Вишневський, Т.Гавлітіна, О.Коркишко, В.Кузь, Р.Летронговський, К.Х.Руденко, М.Сметанський, М.Стельмахович, Б.Ступарик; О.Стьопіна, К.Чорна .
Формування у дітей і молоді ціннісного ставлення до держави і суспільства розпочинається з сім*ї. Яке ставлення до держави і суспільства започатковане в сім*ї, таке буде ставлення і дитини до держави та суспільства. Школа покликана виховувати патріота своєї держави , але без тісної співпраці з батьками зробити це неможливо.
Патріот (від грецької – співвітчизник) – людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові, його найкращим традиціям і цінностям.
Філософи та політологи визначають патріотизм, як суспільний і моральний принцип , який характеризує ставлення людей до своєї країни та проявляється у певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов’ю до своєї батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, яке закріплювалося століттями та тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.
Патріотичне виховання належить до пріоритетних напрямів національної системи виховання і передбачає формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадського обов’язку, готовності у будь-який час стати на захист Батьківщини.
Не виховавши патріота своєї малої батьківщини, неможливо виховати патріота України.
Процес формування якостей патріота в учнів включає в себе взаємозв’язану діяльність учителів та учнів, а також батьків учнів, щодо розвитку моральних почуттів, особистісних якостей та рис, а саме: любові до Батьківщини, відданості їй, активної праці на благо Вітчизни, примноження трудових традицій, бережного ставлення до історичних пам’яток, традицій, звичаїв рідної України, прагнення до зміцнення честі та гідності своєї держави, прив’язаності та любові до рідного краю, мужності, готовності захищати Батьківщину.
Не можна бути патріотом свої держави, не знаючи її становлення,традицій та звичаїв. Завдяки вивченню, використанню краєзнавчого матеріалу на уроках географії учні мають змогу вийти за межі підручника, відчути історико-географічні події.Використання краєзнавчого матеріалу допомагає вчителю географії ефективно працювати над формуванням в учнів національної свідомості та історичної пам”яті свого народу, переконувати своїх вихованців у тому, що знання рідного краю духовно збагачують кожну особу і дають їй змогу приторкнутися до істрії своєї Батьківщини. Система використання місцевого матеріалу доводить, що саме краєзнавство є неоціненною скарбницею збереження історичного досвіду багатьох поколінь, усього того найкращого. що витримало випробування часом у сфері матеріальної і духовної культури. Ця скарбниця є тим своєрідним містком, який зв”язує покоління минулі з поколіннями сучасними і прийдешніми.
Шкільній науці географія належить особлива роль у вихованні в учнів ціннісного ставлення до держави і суспільства , гордості за свою Батьківщину, почуттів поваги до інших народів, які населяють Україну. Кожен урок географії містить патріотичну інформацію, усвідомлене сприйняття якої учнями сприяє переконаності – кращого місця, ніж рідний дім, рідна вулиця, рідне село , рідна Україна немає у цілому світі.
Патріотичному вихованню сприяє весь процес навчання науки географії,
адже цей предмет має виключно широкі можливості для організації
патріотичного виховання.
Найефективнішим засобом збагачення духовного світу школяра, виховання любові до рідного краю, України, поваги до історичних святинь,патріотизму, є краєзнавство, адже без знань свого родоводу, історії села неможливо прищепити дітям любов до своєї Батьківщини. Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла… Щоб по-справжньому любити свою Батьківщину, слід добре знати свій рідний край, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. Тому краєзнавство покликане стати стержнем патріотичного виховання учнів.
Без комплексного, всебічного вивчення рідного краю неможливе формування учня-патріота. Під час вивченя рідного краю використовуються слідуючі джерела краєзнавчої інформації :
1. Краєзнавча бібліографія — інформація про літературу регіону, яка вийшла в минулому або виходить тепер. Її завданням є виявлення, облік і характеристика краєзнавчої літератури. Краєзнавча бібліографія досить різноманітна за видом видань, за призначенням і повнотою відбору літератури, за періодичністю випуску і періодом, який охоплюється а також за тематикою.
2.К артографічні джерела (архіви музеїв, державні архіви) — слугують як джерелом інформації, так і засобом для демонстрації результатів, одержаних іншими способами;
3.Усні джерела — усна народна творчість: казки, легенди, думи, пісні, прислів’я, приказки, тощо. До усних джерел можна також віднести і бесіди, у вигляді зустрічей з певними людьми;
4.Офіційні джерела — документальна спадщина. Крім того, архіви можуть бути і в музеях (державних, громадських, художніх, меморіальних, краєзнавчих) та бібліотеках;
5.Статистичні джерела;
6.Спостереження — огляд різноманітних об’єктів і процесів;
7.Друковані джерела — підручники, довідники, енциклопедії, путівники, карти, журнали, газети тощо;
8.Пам’ятки історії та культури, пов’язані з історичними подіями в житті краю, розвитком суспільства і держави, а також твори матеріальної і духовної діяльності, які мають історичну, наукову, художню та іншу культурну цінність.
На всіх етапах краєзнавчої діяльності застосовують різноманітні методи дослідження, а саме:
1.Літературний;
2.Статистичний;
3.Візуальний (спостереження);
4. Картографічний;
5.Анкетний;
6. Польових досліджень;
7.Описовий метод .
У позакласній роботі при проведенні екскурсій,походів , продовжується вивчення, дослідження рідного краю. При цьому розширюються світогляд, закріплюються і поглиблюються знання, здобуті на уроці, формуються високі моральні якості громадянина України, тут є ще більша можливість ознайомити дітей з історією Батьківщини, її природними скарбами, народними звичаями, традиціями, що дає змогу в певній мірі відчути себе громадянином України.
Патріотичне виховання – історично зумовлена сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь.Практика показує, що тільки цілеспрямована робота в системі діти-батьки-школа , живе спілкування з дітьми допомагають виховувати в учнів почуття патріотизму, використовуючи багатющі можливості краєзнавчого матеріалу . Якщо учні з дитинства будуть дбайливо ставитися до своєї малої батьківщини ,поважати своїх батьків, національні символи, то з більшою впевненістю можна сказати, що вони стануть патріотами України. Патріотичне виховання має базуватися головним чином на систематичній пропаганді патріотизму у всіх видах навчальної та позанавчальної діяльності.
Література :
1. Агапова І., Давидова М. Патріотичне виховання в школі. – М., Айріс-прес, 2002 – 224 с.
2.Апраксина О.А. Позакласна робота в школі, К., Освіта 2007. – 130 с.
3.Арчажникова Л.Г. Теорія і методика виховання. Програма для вищих педагогічних учбових закладів – Ужгород, 1991. 309.С.
4. Гасанов З.Т. Патріотичне виховання громадян / / – 2005 – № 6 – С. 59
5.Гнатюк В.М. “Управління системою національного виховання учнів загальноосвітньої школи”, Методичний посібник, “Оріяни”, Київ, 1998.
6.Дмітрієва Л.Г., Черноїваненко Н.М., Методика виховання в школі:Київ, 2000р. – 320 с.
7. Єфремова Г. Патріотичне виховання школярів / / Виховання школярів – 2005 № 8 – С. 17
8. Історичне краєзнавство / Под ред. Г-Н. Матюшина. – М., 1980.
9. Краєзнавство: Посібник для вчителя / За ред. А.В. Дарінского. – М., 1987.219
10. Кобилянський В. А. Національна ідея і виховання патріотизму / / Педагогіка – 1998 – № 5 – С. 52
11.Міхайлова М.А. Психологія підлітка. Львів, 2003.-260.с.
12.Побірченко.Н.С.Педагогічне краєзнавство.Теоретико-методологічний аспект.
13. Туристично-краєзнавчі гуртки у школі / За ред. В.В. Титова. М., 1988.